Тема січня - намір. Абстрактні емоційні бажання "хочу гарно малювати!" не приводять до результату без наміру, без уявлення що, як і навіщо я хочу малювати.
Питання "навіщо я малюю" корисно задавати собі на різних етапах творчого шляху, не лише на початку. Чесно кажучи, іноді мені важко сформулювати відповідь, бо, коли приходить натхнення, я просто не можу не малювати! Назвімо це самовираженням ;) Щоправда, я хочу виразити не ідею, а красу. Зокрема красу природи і світу, що нас оточує. У фотографії я можу цю красу зафіксувати, а в малюванні я створюю зображення з нуля. І мене приваблює ця алхімія творчості - взяти чистий аркуш паперу і власними штрихами крейд або пензля перетворити його на вікно, вид у якому обираю я сама. Тому мені необхідно вчитись і вдосконалювати свої навики, щоб передати своє бачення краси, щоб виходило справді гарно.
Мрія бути художником - це маяк на нашому шляху, і щоб до нього дійти, потрібен намір. А завдання на цю тему - намалювати маяк :)
Не знаю, як вам, а мені він скажено подобається! Я не очікувала такого результату, коли сідала малювати. Чудовий настрій на цілий день :D
Отже, ми визначили, навіщо нам малювання. І зрозуміли, що одного лиш бажання не достатньо, щоб стати художником. Пора подумати, як виглядатимуть наші малюнки!
В мене є декілька тек на компі, куди я зберігаю картини, які мене надихають. Якщо мене так приваблює стиль цих художників, чому б і собі його не спробувати? Взагалі-то, я вже так робила, і результат подобався не лише мені ;) Але вправа корисна, її варто час від часу робити. Це і є наступне завдання січня.
Я завжди дивуюсь, як художники простими штрихами зображають цілі пейзажі. Лиш натяки, лиш вдало покладені тіні, але в цій абстракції безпомилково впізнаються поля, дерева, дороги і цілі міста! Я б теж хотіла навчитись малювати експресивно, без перевантаження деталями. Як моя улюблена пастельна художниця Карен Маргуліс :)
В якості референсу я вибрала фотографію з давньої подорожі Закарпаттям. Низьке сонце підсвічує місточок і танучий сніг, що утворює грязюку на дорозі. Не складно! Експресивно! А вийшла фігня :(
Може ще повернусь до цього малюнку, коли вигадаю, що пішло не так і як можна це змінити. А поки що будемо вважати його не завершеним.
Для другої спроби я взяла простіший сюжет і менший формат. Зовсім інша справа!
Нехай шановна Карен не ображається, але мені здається, це дійсно схоже на її стиль ;)
Хоча, звісно, мені до її майстерності ще рости й рости...
"Неохайні" пейзажі тільки здаються простими, насправді ж за впевненістю штрихів ховаються роки досвіду. Треба точно знати, в якій послідовності що малювати, де зробити темніший тон, які форми узагальнити, а де додати акцент. Думаю, мені треба продовжувати експериментувати в цьому напрямку, бо ескізний стиль насправді розвиває бачення і дає корисний досвід.
У цьому завданні була дуже правильна фраза: "в творчості ви не можете знати напевно, ваше щось чи ні, доки не спробуєте". Тому буду пробувати наслідувати й інших художників, щоб краще зрозуміти їхній підхід, деякі прийоми приживуться в моїй творчості і стануть частиною власного стилю :)
Висновки. Такі цікаві відчуття, коли малюєш спрощено, це наче діалог з картиною - вона відповідає на твої дії, реагує на кожну зміну. Причому вона знає, що має вийти в результаті, а ти - ні, і маєш прислухатись, щоб розпізнати вдалий рух і невдалий. Щоб розпізнати, що перед тобою - ще пляма, чи вже група дерев. Коли картина починає проявлятись, треба діяти обережніше, не додати зайвого, не перепрацювати.
Поки що це для мене складніше, ніж просто змалювати з фотографії, але в деякому сенсі і цікавіше.
А ви колись намагались повторити стиль улюблених художників? Як ви вибираєте, який вид творчості спробувати, а яким лише милуватись здалеку?
Немає коментарів:
Дописати коментар